Художниця Настя Лойко протягом довгого часу збирала колекцію відеоарту резидентів Міжнародного симпозіуму Бірючий. На думку мисткині, відео – це особливий тип комунікації між художниками під час симпозіуму, бо воно об’єднує, створює особливий простір для спілкування та естетичних відкриттів.
У класичному коміксі, герой – якщо не чинник подій, то хоча б їхній центр: він створює, протидіє та перемагає. Жека – це пропозиція іншого героя, він залишається на периферії, споглядає та оцінює світ, що рухається, зі статичної позиції.
Під час війни – проект Давіда Чічкана, зосереджений на революційному періоді історії Дніпропетровщини та суб’єктах її творення від анархізму. Художник пропонує подивитися на події, що відбувалися на території сучасної України на початку ХХ століття, напередодні, під час і після Першої світової війни.
Проект демонструє енциклопедичний підхід до розуміння колекції як культурного явища. Навколо цієї складної динамічної системи вибудовується весь галерейний простір. Існування колекції поза історичним чи іншим контекстом дозволяє відчути та продемонструвати більш тонкий, психо-емоційний та навіть генетичний зв’язок між сучасністю та радянським світовідчуттям.
Куратор - Микита Шаленний
Це проект про місто з його скупченням архітектури та інженерних споруд, великої історії і доль людей, набору фактів і безлічі артефактів, які забезпечують нас знаннями про нас самих. За останні два роки Дніпропетровськ істотно змінився. Головним чином тому, що змінилися його жителі. Сучасній людині, для якого протягом часу стало настільки швидким, місто, як соціальний механізм, комфортний, але не завжди зрозумілий, а іноді і не комфортний, і не зрозумілий, а його пристрій не піддається чітким поясненням або дефініція. Проект «Дніпро. Трансформація »не ставить перед собою завдання пояснити або дати відповіді на питання. Але він про те, як відчуває себе будь-яка людина в заданому місці і часу, в конкретному місті, серед сусідів і друзів, де в низці тісно дотичних будинків, проте часто виключена необхідність особистого знайомства.
Кураторки - Льоля Гольдштейн та Марія Хрущак
Графіка та відео молодої художниці, яка в 2012 році з’явилась у фейсбуці як анонімний арт-проект під назвою Kinder Album. Це перший масштабний персональний проект художниці в Україні.
‘QUI PRO QUO’ з латинської означає плутанину, пов’язану із тим, що когось або щось приймають за когось чи щось інше. ‘QUI PRO QUO’ – це фразеологізм, що часто використовують із комічним присмаком, «квіпрокво» також –синонім до історії, випадку, непорозуміння, оказії, аccident.
Кураторки - Льоля Гольдштейн та Марія Хрущак
Унікальне та досі маловідоме, навіть у мистецьких колах України, явище, яке сформувалось у Дніпропетровську в кінці 1970-х – на початку 1980-х років. В проекті кураторів Льолі Гольдштейн та Марії Хрущак представлено більше 150 світлин учасників «Молодіжної секції» Дніпропетровської школи фотографії (ДШФ) й фотографів, які цікавились студією та її експериментами: Олександра Фельдмана, Юрія Бродського, Марка Мілова, Станіслава Полонського (1948 – 2002) та дотичного до студії – Семена Просяка.
Кураторки - Льоля Гольдштейн та Марія Хрущак
В галереї Артсвіт Микита Шаленний представить 4 проекти, які раніше були презентовані на арт-майданчиках Києва, Відня, Любліна та Чикаго. Більшість із них вперше і, мабуть, востаннє побачить дніпропетровська публіка.
Відмінною особливістю галереї Артсвіт є численна колекція української графіки. Проект демонтсрує роботи відомих українських митців, які на папері втілили найкращі традиції своїх шкіл, експозиція робить спробу максимально представити різноманіття технік та сюжетів.
Життя кожного з нас можна охарактеризувати словом «потік». Потік абсолютно унікальний, непостійний і мінливий. Потік людей, подій, рішень, цілей, цінностей, емоцій і почуттів, потік свідомості, нарешті. Ми маємо постійно рухатись, незалежно від свого становища, напрямку або фізичного стану. Найбільш точне уособлення потоку в земній природі – це ріка.
Майже в кожному своєму проекті художник Петров окреслює певні межі граничних ситуацій, за котрі він виводить своїх героїв. Джерелом цих сюжетів, за словами митця, є його власне вчування. Петров починає працювати, коли йому уривається терпець, зображуючи те, що його збурює, не влаштовує, і з чим він не згоден. Зовнішній негативний подразник для нього — один з ключових рушіїв творчості.
Куратори проекту Марія Шалуєва та Олександр Щелущенко
У своєму персональному проекті художник фокусує увагу глядача на темі конфліктів, причиною яких є бажання одного, шляхом сили, відняти те, що створено і належить іншому. Це явище супроводжує людство протягом всієї історії. Саме звернення до першого конфлікту між братами Каїном і Авелем, описаного в Старому завіті, стало ключем до вибору назви виставки. Сьогодні автор переносить біблійний питання «Де брат твій?» В сучасний контекст.
В Одесі історично склалася самобутня художня традиція, яка існувала і розвивалася з періоду заснування Товариства південноросійських художників в 1890р. на чолі з Киріаком Костанді.
У радянські часи при відносній свободі від жорсткого ідеологічного контролю, в умовах якого працювали художні училища і академії Москви і Ленінграда, Одеське училище, спираючись на міцну історичну італійсько-французьку традицію, давало гарну класичну освіту. Роботи художників "Одеської школи" відзначені високим технічним професіоналізмом, величезною різноманітністю художніх почерків і технологій та особливим духом творчої свободи.
