Ми раді повідомити, що галерея Артсвіт відкриває нову виставку за межами власного простору.  "Мені наснились звірі" можна буде побачити в галереї Лабіринт (Люблін, Польща) з 25 листопада до 26 лютого 2023 року. Ця виставка постала з роздумів про чарівний ліс, який раніше був для нас місцем прогулянок, умиротворення та спокою, а тепер повний загроз: замінована земля, місця вбивств, зґвалтувань та безпрецедентних колективних трагедій...

27 жовтня о 18:00 в галереї Артсвіт відбулося відкриття виставки «Робоча кімната». Вона є результатом роботи групи художників та художниць, які залишились працювати в Україні після повномасштабного вторгнення росії.

Художни_ці, роботи яких представлені на виставці, об’єднались у імпровізовану резиденцію “Робоча кімната” в Івано-Франківській інституції Асортиментна кімната. Через кілька тижнів лабораторної роботи проєкт розширився до інших міст західної України та включав 17 художників та художниць. Всі художни_ці резиденції після 24 лютого виїхали в західні міста з центральних та східних регіонів України, відірвані від своєї практики, архівів та контекстів. Лишаючись в Україні, в спільному робочому просторі, художни_ці працювали разом три місяці, протиставляючи власному людському жахові випрацьовування нових методів осмислення сучасності.

30 років розбудови української держави дали українському народу досвід впливу суспільства на державотворчі процеси. Ми відстояли демократію на трьох революціях, 23 рази формували органи влади на виборах, виховали ціле покоління людей у незалежній Україні, відстоюємо свої території на війні з росією. Суспільство з таким досвідом може і має творити стійкі та якісні зміни. І для цього протягом наступних десяти років нам потрібно збудувати ефективні демократичні інституції. Саме тому Центр спільних дій обрав таку назву конкурсу – «Країна сама себе не зробить». Бо це про залучення кожного із нас до творення країни, в якій ми живемо. І ось 29 вересня в галереї Артсвіт відкрилася Виставка плакатів за результатами цього конкурсу.

22 липня о 19:00 в галереї Артсвіт відбулося відкриття виставки “Як у кіно...”, до участі в якій ми запросили 15 художників/-ць, що в своїх роботах осмислюють досвід воєнного часу, який всі ми переживаємо з 24 лютого. Це перший виставковий проєкт після початку повномасштабного вторгнення, який нам вдалося організувати в Артсвіт.

«Як у кіно…» — художнє втілення наших переживань під час війни, як групових, так і особистих. Це сучасне мистецтво, спроможне бути сприйнятим широкою публікою без додаткового контексту, бо художник і глядач знаходяться в одному інформаційному полі, розуміючи один одного як ніколи до цього. 

Проєкт створений в межах 3-тижневої резиденції в галереї Артсвіт.

Вивчити місто за такий короткий проміжок часу майже неможливо. Відчути теж, хіба що фрагментарно. Це місто відкривається не одразу. Поділене і роздроблене часом, простором, ландшафтом та історією, воно відкриває себе приїжджим тільки дозованими сегментами. Щоб скласти ці частини в одне ціле, потрібно позбутися уявлень і стереотипів, очистити розум і прийняти його безапеляційно. Тоді ж воно і оживає, відкривається, розкривається та частково впускає до себе. 

9 вересня 2021 року о 19:00 в рамках резиденції «Кураторські практики» у галереї Артсвіт відкрилася виставка «Я під'їжджала до мiста, якого ще не знала», яка проходила у виставковому просторі галереї Артсвіт і Центру сучасної культури у Дніпрі, а також серії малих перформативних жестів у публічному просторі міста. 

Назва проєкту відсилає до цитати з роману «Без ґрунту» Віктора Домонтовича, де герой повертається до рідного, але водночас зовсім незнайомого міста Дніпра. 

Персональна виставка Альони Соломадіної «Один алфавіт і проєктні композиції» продовжує її багаторічний проєкт «Місто форм», в якому вона вивчає місто і виявляє його потенціал до створення нових графічних систем і смислів, беручи до уваги багатозначність, закладену у місті та окремих архітектурних спорудах. У «Місті форм» Альона  слідує принципу віднайдення якогось ключового елементу, який має потенціал створити якусь ширшу полісемантичну структуру. 

Об’єктом дослідження у своїй виставці художниця обрала Літній театр на воді у Парку Лазаря Глоби. При аналізі модерністської будівлі, Альона виокремила для себе в якості ключового графічного елементу будівлю та її відображення у воді, яке вона адаптувала до графічного знаку. Отриманий еліпс стає підґрунтям для створення нових графічних знаків і структур. У виставці суттєвим є зв’язок з архітектурою, власне, із будівлею, яка руйнується, втрачає свою першочергову форму й свій зовнішній вигляд, котрі водночас стають основою для продукування нових форм і смислів. Завдяки ним будівля отримує нових значень та продовжує своє існування у трансформованому вигляді.