21 лютого в експозиції кураторського проєкту Нікіти Кадана «Дивлячись у розриви IV» у Львові були представлені три роботи з нашої колекції:
♦ «Леся і стрічки її боротьби» Давида Чичкана (2021 рік, папір, акварель, 65х50см);
«Історія українського мистецтва — це розірвана історія і, водночас, історія розривів. Перервані оповіді, знищені твори, репресовані автор(к)и, гучне мовчання, переписування минулого згідно зі щоразу новою панівною ідеологією, трагедії конформізму та віртуозність самовиправдання, ламання себе через коліно, перевзування у повітрі, зміна імені на півдорозі, розщеплення особистості. Або мученицьке самоспалення із подальшим перетворенням попелу на бронзу. А бронза, як відомо, щоразу краде у попелу його сенс. Чи можливо вештатись ландшафтом катастрофи? Чи є фланери на кривавих землях? Відповідь цієї виставки ствердна», — каже куратор виставки Нікіта Кадан.
Куратор ділиться, що робота над четвертою виставкою розпочалася із роздумів про долю категорій «ми» та «я» у час війни. Самообмеження та обмеження ззовні, самоцензура, взаємонагляд — від цих тем йдуть тріщини, навколо них рветься суспільна тканина. Під час роботи над виставкою поступово викристалізувалася тема самотності у світі, у якому сформувалася нова нормальність, суцільно просякнута війною. А ці роздуми наштовхнули на цілу низку самотностей: від самотності у постійно переписуваній історії — до самотності всередині суспільної угоди, яку безупинно зраджують. А також самотності поміж історією мистецтва й істерикою мистецького життя. І, повертаючись до початку, — про «нас», про той нерозчинний залишок єдності, без якого усе буде втрачене.
КОЛИ: 21 лютого — 17 травня 2026 року
ДЕ: Jam Factory Art Center, Львів, вул. Б. Хмельницького, 124
Фото: Ірина Полікарчук
