3 вересня о 18:30 дивимось дві нові відеороботи, які звертаються до фактів геноциду євреїв під час Другої світової війни та переосмислюють цей досвід на тлі російської збройної агресії проти України — «Затоплення» Нікіти Кадана та «Лемберг Машина» Дани Кавеліної.
«Затоплення» (2023) — відеоінсталяція, створена Нікітою Каданом спільно з Яремою Малащуком, Романом Хімеєм, Вадимом Худолієм, Гаррі Краєвцем, Назгуль Шукаєвою та Юрієм Іздриком. В основі роботи — занурення в міське озеро Івано-Франківська, за яким проступає не лише ландшафт, а й травматична пам’ять міста.
Відправною точкою стали події 12 жовтня 1941 року, відомі як «Кривава неділя» — масовий розстріл єврейських мешканців Івано-Франківська (колишнього Станіслава) під час нацистської окупації. За добу було вбито від 6 до 10 тисяч людей. Розстріли відбувалися на території сучасного Нового єврейського цвинтаря. Міська легенда говорить, що частина цього цвинтаря нібито перебуває під Міським озером — найбільшою штучною водоймою Франківська, створеною в 1955 році. У 2017-му неподалік від озера знайшли масове поховання з останками щонайменше 50 осіб, імовірно — жертв тих подій.
У відеоінсталяції поєднуються образ води, звук і слово. Текст психоаналітика й художника Гаррі Краєвця, що звучить у виконанні Юрія Іздрика, розмірковує про забуття та переповнення спогадами, яке теж веде до забуття. Вокалістка Назгуль Шукаєва спеціально для проєкту записала вокал, який імітує, як співає вода.
«Лемберг Машина» (2023) — повнометражний мультиплікаційний фільм мисткині Дани Кавеліної, присвячений трагічній історії Львова в період нацистської окупації. У центрі оповіді — фантастична машина, здатна передавати голоси з минулого й потойбіччя, показуючи дивні, лячні, але глибоко поетичні сцени, що переповідають історії війни, революції, утопії, покаяння та долі Всесвіту.
Важливе місце у фільмі займає тема геноциду єврейського населення Львова — міста, відомого під назвою «Лемберг» у німецькій та ідиш мовах. Значна частина сцен озвучена саме галицьким діалектом ідишу. Тексти були спеціально підготовлені молодими дослідниками, що працюють з цією мовною традицією. Так режисерка відновлює багатошарову культурну тканину міста, яке знищували загарбники.
Ляльки — головні персонажі стрічки — мають особливу історію: вони зберігалися у Мелітополі, рідному місті художниці. Після початку повномасштабної війни, мати Кавеліної надсилала їх мисткині з окупованої території. Цей жест набуває символічного значення: через матеріальні сліди дитинства та пам’яті продовжується розповідь про загарбництво та опір.
Перша відеоробота триває 11 хв. 47 сек., друга — 60 хв.
КОЛИ: середа, 3 вересня, 18:30
ДЕ: кінотеатр DCCC (перший поверх), Крутогірний узвіз 21а, Дніпро. Вхід через скляні розсувні двері з боку Успенської площі
Простір кінотеатру може вмістити 50 осіб, тому вхід — лише за реєстрацією та вільним донатом (перед показом): https://forms.gle/CStc3zZhxN6vXeos6
Просимо заповнювати форму, якщо ви впевнені, що зможете відвідати кінопоказ.
Дизайн: Алла Сорочан
Програма кінопоказів реалізується в межах виставки «Дивлячись у розриви II» куратора Нікіти Кадана.
Виставковий проєкт «Дивлячись у розриви» був ініційований Voloshyn Gallery в 2024 році. В галереї Артсвіт та Dnipro Center for Contemporary Culture виставка реалізована у співпраці з Voloshyn Gallery (Київ) та Асортиментна кімната (Івано-Франківськ).
