Нарешті ми із радістю оголошуємо про запуск нового курсу освітньої програми Артсвіт дітям — “Театральні історії”. Проєкт присвячений візуальному мистецтву, перформансу та зокрема театру.
Як лише за допомогою крафтового паперу, коробок і фарб побудувати декорації чи з вовни й тканин створити ляльку, написати сценарій вистави, накласти грим, розробити реквізит і костюми — так, діти стануть справжніми майстрами з виготовлення ляльок, декораторами, костюмерами, режисерами, театральними художниками та інженерами власної сцени.
Цей формат дає дітям широке поле для експериментів та творчих пошуків: окрім вже звичних практик вільного руху, ігор і танцю, на заняттях ми будемо пізнавати мистецтво театру в багатьох його аспектах та видах: вуличний театр, театр ляльок й мініатюр, театр но і кабукі, а окремим фокусом програми стане тіньовий театр, теми світла і темряви, добра та зла. Окрім цього ми спробуємо дослідити історію та розвиток театру через століття й те, як він діє на нас зараз.
Старт програми — 5 жовтня. Курс складається з 9 занять (щосуботи о 14:00 для дітей віком 6-8 років, о 16:00 для дітей 9-13 років) і завершиться спільною публічною подією наприкінці осені.
Заняття проходитимуть за адресою Крутогірний узвіз, 21а, Галерея Артсвіт. Вхід через скляні розсувні двері з боку Успенської площі.
Вхід вільний
Зверніть увагу! Для участі потрібно реєструватися на кожне заняття. Щотижня ми будемо публікувати нову форму для реєстрації на найближче заняття, слідкуйте за оновленнями. Участь у програмі безкоштовна.
Посилання на нові реєстрації шукайте тут!
Авторки і викладачки програми: Аліна Штефан та Юлія Гришина
Координатори проєкту: Станіслав Пивонос
Дизайн: Олена Місюра
Фото: Станіслав Пивонос
Освітня платформа «Артсвіт дітям» діє з 2014 року. Кожна її ітерація зачіпає нові теми й техніки, але одне є незмінним — прагнення відкрити багатогранний світ мистецтва дітям та спростувати думку, що він нудний чи важкий для сприйняття. Ми переконані, що через творчість дитина краще пізнає себе і набуває різноманітних навичок, корисних у дорослому житті та будь-якій професії, навіть технічній.
Втім наголосимо, цей проєкт не є академічною освітою, наші викладачки не вчать дітей малювати. В програмі важливим фактором є спілкування, ми хочемо інтегрувати дітей та підлітків в мистецьку спільноту, влаштувати діалог, спростувати думку про мистецтво як щось нудне й складне для розуміння. Ми віримо, що молоде покоління варте того, аби мати широкий світогляд, а мистецтво та культура в цілому не лише естетично збагачує, а й виховує свідомих громадян.
Ми звернули увагу, що в розмовах діти часто торкаються тем війни, смерті, ядерної загрози. На початку програми восени 2023 викладачки помічали відстороненість, агресію, замкнутість, звернення до темних кольорів в малюнках. Проте ті діти, які регулярно відвідували заняття, стали більш ініціативними, включеними в процес, активніше взаємодіяли з іншими в колективі.
Ми й надалі формуватимемо на базі галереї Артсвіт безпечне та підтримуюче середовище, де малеча може виражати свої емоції, знімати стрес та розвивати творчі здібності. Через заняття мистецтвом ми допомагаємо дітям подолати травматичний досвід війни та сприяємо їхній соціальній та емоційній реабілітації, а також даємо їм творчі інструменти для пізнання світу та себе.
Викладачка Аліна Штефан: «Бачу, як важливо для батьків є вести дітей на мистецькі заходи, і їхні намагання зберегти дітям нормальний світ дитинства навіть посеред війни, коли реальність руйнується. Спочатку я думала, що може мистецтво, коли люди гинуть, артилерія і ракети руйнують міста і села, люди втрачають найнеобхідніше і не почуваються у безпеці? Зараз я усвідомила, що мій досвід як дитячої письменниці, досвід викладачки, досвід лікарки – усе разом дуже допомагає – породжує силу, і я можу допомагати дітям, дорослим, пораненим військовим, вчуся це робити краще з кожною зустріччю, з кожною групою, кожним учасником і тепер бачу, як це важливо тут зараз у Дніпрі. Як люди посміхаються дивлячись на свої чи дитячі мистецькі здобутки, як розгладжуються зморшки між бровами, як вони стають трохи менш напруженими на виставці малюнків своїх дітей. Бачу, як діти заспокоюються і стають менш тривожними, тримаючи в руках пензлик з фарбою, пластилін, картон, олійну крейду. Я бачу, як мистецтво витягує тих, хто «тоне» у щоденній травмі втрати, коли вчора ти купував фломастери в крамниці, а сьогодні її зруйновано вибухом. І діти їдуть повз і щоденно бачать, як їхнє повсякденне життя руйнується. А потім на занятті у сховищі вони малюють, вирізають, роблять тіньовий театр чи вигадують казку і створюють мистецтво і життя з тих уламків, повз які тільки що проїхали. Я хочу, щоб світ почув голоси цих дітей».
