23 лютого відбулася онлайн презентація архіву художниць за участі кураторських команд з України, Білорусі та Польщі, а також художниць, які увійшли в цьогорічну едицію Secondary Archive.
Зустріч модерувала Оксана Карповець. Від України участь взяли кураторки Катерина Яковленко, Оксана Брюховецька, Катерина Русецька та Ірина Полікарчук, а також художниці Анна Мананкіна та Алевтина Кахідзе. Білорусь представляли координаторка Анна Чистосєрдова, кураторки Софія Садовська та Анна Карпенко, художниці Ольга Масловська та Оля Сосновська.
70 нових висловлювань від трьох поколінь художниць - 20 з Білорусі та 50 з України - з’явилися на платформі https://secondaryarchive.org/.
На сайті також представлені есе, написані кураторками проєкту - Катериною Яковленко, Анною Карпенко, Софією Садовською та Асею Цісар, - що аналізують свою кураторську роботу, виклики, пов’язані зі створенням архіву, та вписують практики українських та білоруських художниць у соціально-політичний контекст.
Важливою в контексті російської агресії стала промова Катерини Яковленко:
“На початку я б хотіла зачитати невеликий альтернативний список імен:
Ольга Деконська
Євгенія Спаська
Леоніда Заглада
Володимира Крушельницька
Ярослава Менкуш
Стефанія Шабатура
Галина Севрук
Людмила Семикіна
Софія Налепинська-Бойчук
Ада Рибачук
Алла Горська
І це невелика частина жінок-художниць, критикинь, які були цензуровані, репресовані та убиті радянською владою у різні її періоди.
Сьогодні ми говоримо про внесок української команди у Secondary Archive. Варто сказати, що він символічно виражений не лише у 50 іменах, але і нових темах і хештегах, зокрема війна та насильство.
На наступний день після презентації, 24-го лютого Росія розпочала повномасштабну війну з Україною.
Сьогодні ми перебуваємо у тій ситуації, коли на тимчасово окуповані райони Донецької та Луганської області, увійшли незаконно російські війська, які стріляють по українським населеним пунктам, ставлячи під загрозу життя людей, руйнуючи цивільну інфраструктуру та знищують житлові будинки. Війна, що триває вже 8 років, не може не впливати на мистецькі процеси. Мистецтво ніколи не було відділено від політичної і соціальної ситуації. Йдеться не лише про втрату творчих можливостей, економічні та соціальні проблеми, але передусім про елементарну безпеку та права людей. І тим паче щодо тих спільнот та громад, які є чутливими до змін.
Серед текстів 50 художниць ви знайдете історії тих, хто називає своє мистецтво політичним і тих, хто ніколи до цього не говорили про політику, однак у своїх маніфестах та промовах ці авторки підкреслюють постійну присутність війни та агресії - не лише на фронті, але й в повсякденному житті.
