Наша освітня програма з мистецтва "Артсвіт дітям" завершилась! Її фіналом стало відкриття колективної виставки робіт, створених дітьми протягом проєкту!
Жила була людина і вирішила вона зробити добро та посадила маленьке насіннячко. І виросло з того насіння велике дерево. Та не просте, а чарівне. Дерево кожного дня очищувало повітря та виробляло кисень. Оберігало містян від сильного вітру та повені. Різні тварини знаходили прихисток у дуплах та тіні дерева. Біля його коріння рослин фантастичні квіти, а в гілках звивали гнізда птахи. Закохані ховалися під його кроною від дощу та малювали на його стовбурі сердечка. Восени на дереві виростали драконячі фрукти, щ яких вилуплялися справжні дракони. Вони були дуже грізними, але слухалися та дружили з людиною, яка посадила те дерево. Тож, якщо хочете і собі мати дракона - посадіть дерево!
“Місто-утопія”
Велике та гарне місто майбутнього. Люди живуть у будинках, але не втрачають єдності з природою. Величні рослини поросли на багатоповерхівках, в яких вирує життя. Але життя не тільки людське. Бо тварини живуть у злагоді з людьми. Біля кав'ярень можна зустріти оленя, чи рідкісну пташку. У цьому місті вирує магія. Ходять чутки, що в ньому є чарівна скульптура, яка виконує бажання, але тільки ті, які йдуть на користь містянам. Також в місті є група чарівників, які роблять добро та захищають місто від зовнішніх загроз. Електрика та поливом для машин виробляється за допомогою магії та сонячної енергії. Розумні роботи є повноправними членами суспільства. Розуміючи свою силу, вони вирішили допомагати людям з важкою працею та точними вимірюваннями. В цьому місці панує толерантність, добро, чесність, мир та любов! Всі і все працює як злагоджений механізм, який рухає зміни в країні та світі!
КОЛИ: 7-20 грудня 2024 року
ДЕ: галерея Артсвіт, Крутогірний узвіз 21а. Вхід з боку Успенської площі
Авторки і викладачки програми: Аліна Штефан та Юлія Гришина
Координатор проєкту: Станіслав Пивонос
Фото: Оля Василець
Дизайн: Олена Місюра
Втім наголосимо, цей проєкт не є академічною освітою, наші викладачки не вчать дітей малювати. В програмі важливим фактором є спілкування, ми хочемо інтегрувати дітей та підлітків в мистецьку спільноту, влаштувати діалог, спростувати думку про мистецтво як щось нудне й складне для розуміння. Ми віримо, що молоде покоління варте того, аби мати широкий світогляд, а мистецтво та культура в цілому не лише естетично збагачує, а й виховує свідомих громадян.
Ми звернули увагу, що в розмовах діти часто торкаються тем війни, смерті, ядерної загрози. На початку програми восени 2023 викладачки помічали відстороненість, агресію, замкнутість, звернення до темних кольорів в малюнках. Проте ті діти, які регулярно відвідували заняття, стали більш ініціативними, включеними в процес, активніше взаємодіяли з іншими в колективі.
Ми й надалі формуватимемо на базі галереї Артсвіт безпечне та підтримуюче середовище, де малеча може виражати свої емоції, знімати стрес та розвивати творчі здібності. Через заняття мистецтвом ми допомагаємо дітям подолати травматичний досвід війни та сприяємо їхній соціальній та емоційній реабілітації, а також даємо їм творчі інструменти для пізнання світу та себе.
Викладачка Аліна Штефан: «Бачу, як важливо для батьків є вести дітей на мистецькі заходи, і їхні намагання зберегти дітям нормальний світ дитинства навіть посеред війни, коли реальність руйнується. Спочатку я думала, що може мистецтво, коли люди гинуть, артилерія і ракети руйнують міста і села, люди втрачають найнеобхідніше і не почуваються у безпеці? Зараз я усвідомила, що мій досвід як дитячої письменниці, досвід викладачки, досвід лікарки – усе разом дуже допомагає – породжує силу, і я можу допомагати дітям, дорослим, пораненим військовим, вчуся це робити краще з кожною зустріччю, з кожною групою, кожним учасником і тепер бачу, як це важливо тут зараз у Дніпрі. Як люди посміхаються дивлячись на свої чи дитячі мистецькі здобутки, як розгладжуються зморшки між бровами, як вони стають трохи менш напруженими на виставці малюнків своїх дітей. Бачу, як діти заспокоюються і стають менш тривожними, тримаючи в руках пензлик з фарбою, пластилін, картон, олійну крейду. Я бачу, як мистецтво витягує тих, хто «тоне» у щоденній травмі втрати, коли вчора ти купував фломастери в крамниці, а сьогодні її зруйновано вибухом. І діти їдуть повз і щоденно бачать, як їхнє повсякденне життя руйнується. А потім на занятті у сховищі вони малюють, вирізають, роблять тіньовий театр чи вигадують казку і створюють мистецтво і життя з тих уламків, повз які тільки що проїхали. Я хочу, щоб світ почув голоси цих дітей».
