Виставка означує повернення Татарчука до власної художньої практики після багатьох років керівництва галереєю «Лабіринт» в Любліні, що розташована за 100 км від польсько-українського кордону, та в якій він зосереджувався на підтримці робіт інших митців. Цей досвід суттєво вплинув на його художню мову, сформувавши ключові риси його творчості: політичну чутливість, увагу до Іншого, співпрацю та співіснування. Робота, що відкриває експозицію — «Рухаючись на схід» — буквально втілює як політичний, так і мистецький рух художника назустріч українському мистецтву: його підтримці та його постійній присутності в цьому культурному просторі.
Представлена в експозиції графіка зберігає сліди плісняви на собі, як свідчення буквальної крихкості та спотворення пам’яті, руйнівного забуття. Виставка пропонує вступити в діалог із минулим: не стерти складні сторінки історії, не очистити її від болю, а перетворити його на знання. Справжнє зцілення пам’яті можливе лише тоді, коли ми дозволяємо собі бачити її повністю — з важкими періодами, незручними спогадами, сумнівами і втратами. Вони стають ресурсом: допомагають зрозуміти механізми насильства, помилок, руйнувань — і дають можливість діяти інакше.
Основою виставки є цикл «Велкам ту парадайз» (2023 – 2024) – спроба проаналізувати, як попкультура створює ілюзії ідеальних місць через фотошпалери — популярний елемент інтер’єру в пострадянських домівках кінця 1990-х – 2000-х років. Такі фони були доступним способом «зонувати» та прикрашати кімнату, створювати власну мрію про «рай». У продажу досі можна знайти шпалери з назвами «Сади Едему», «Райська насолода» та іншими варіаціями слова «рай». У роботах із серії художниця протиставляє цю уявну зону комфорту реальним переживанням війни. На ідеалізованих зображеннях з’являється випалена земля, зруйновані конструкції та порожнеча.
"Дивлячись у розриви" – виставковий проєкт у розвитку. Експозиція, що займає простори Артсвіту та DCCC – продовження виставки, що тривала з червня по липень 2024 року у Voloshyn Gallery в Києві. Запланований виставковий цикл присвячено темі розривів лінійної історичної оповіді та віднайдення альтернативних зв'язків, що об'єднують українське мистецтво у єдине поле досвіду. Наскрізним мотивом другої глави циклу є пейзаж, місцевість, територія, біотоп. Війна, пейзаж та мистецтво перебувають у цій виставці у активному взаємопроникненні.
Велика персональна виставка Люсі Іванової задумувалася як спроба ретроспективного погляду на практику художниці ще до початку повномасштабного вторгнення. Вона мала відкритись 25 лютого 2022 в галереї Артсвіт, у Дніпрі — її рідному місті та першій точці на шляху професійного становлення. Три роки потому художниця разом з галереєю Артсвіт та кураторками Лізаветою Герман і Марією Ланько повертаються в момент, де не-відкрита виставка зустрілась з повномасштабним вторгненням. Цей момент стає новою точкою відліку для розповіді про мистецтво Люсі у двох часових відрізках.
22 січня 2025 року в галереї Артсвіт та Dnipro Center for Contemporary Culture відкриється виставка World Press Photo 2024. На ній будуть представлені результати щорічного конкурсу World Press Photo, найкращі зразки фотожурналістики та документальної фотографії за 2023 рік.
В експозиції будуть представлені 129 фотографій, які документують війну, протести, міграційні й кліматичні кризи та інші важливі події 2023 року. Фіналістів обирали з понад 61 тисячі робіт, надісланих 3851 учасником зі 130 країн світу. Усі фото — переможці регіональних конкурсів у номінаціях «Довгостроковий проєкт» та «Відкритий формат», а також дві спеціальні відзнаки.
Наша освітня програма з мистецтва "Артсвіт дітям" завершилась! Її фіналом стало відкриття колективної виставки робіт, створених дітьми протягом проєкту!
30 листопада ми відкрили поп-ап виставку за результатами освітньої програми для підлітків від 14 до 17 років "Співтворчість", що тривала протягом двох місяців — з жовтня по листопад 2024 року. На експозиції було представлено роботи, створені учасниками/-цями проєкту на воркшопах.
Все почалося з поезомалярства — футуристичної поезії Михайля Семенка. Тоді я намагався розгризти вірш “Сільський пейзаж”, почути і побачити про що він для мене.
З цього почав власні експерименти, першим правилом яких була щоденна робота.
На вигляд вийшов мистецький проєкт, а насправді наче книгу написав. Тільки тепер я сам собі загадку загадав. Зібрав разом близькі образи рідного обрію і сказав про них так, як ніколи раніше — дивлюся, що вони у відповідь, чекаю.
Нове початкування змінило увесь процес. Фрагменти замість цілого — схоже, про це мій експеримент.
Я пораюся в маминому саду: допомагаю їй зі старими гілками вишень. Де нема цвіту та бруньок – ріж. Раніше мені боляче було навіть дивитися, як хтось підстригає дерева. Я йду в теплицю і пальцями висмикую траву поміж розсади. Під нігтями залишається земля. Я дивлюся на свої долоні і точно знаю, що вони вимазані ґрунтом. Та мої очі бачать запечену кров.
Я згадую «першу» грозу. Скільки нового «першого» відбулося з початку повномасштабної війни? Я дивилася у вікно і бачила травневу блискавку. Я знала, що за нею послідує грім. Проте вуха мої чули вибух.
Я пораюся в маминому саду: допомагаю їй зі старими гілками вишень. Де нема цвіту та бруньок – ріж. Раніше мені боляче було навіть дивитися, як хтось підстригає дерева. Я йду в теплицю і пальцями висмикую траву поміж розсади. Під нігтями залишається земля. Я дивлюся на свої долоні і точно знаю, що вони вимазані ґрунтом. Та мої очі бачать запечену кров.
На цій виставці буде представлено усе, що ми створили протягом курсу — вироби з паперу, вовни та інших природних об’єктів. Крім того ми пропонуємо познайомитися з цими матеріалами ближче й батькам наших юних митців і мисткинь, дізнатися, яке місце вони займають в культурі людства. В просторі галереї діятиме одразу кілька творчих майстерень, в яких всі гості заходу під чуйним кураторством дітей пізнають магію ресайклінгу, перетворюючи природні матеріали на мистецтво.
