Український радянський живописець, графік. Основою творчості є монументально-героїчна лінія, що помітно проходить крізь розмаїтість тем, жанрів, мотивів. Образи творів художника виходять за рамки зображуваної конкретної ситуації, її локального значення і набувають синтетичного узагальненого символу. Майстер тонкої градації кольору, несподіваних кольорових поєднань і зіставлень.
В'ячеслав Васильович Токарєв народився 1917 року в місті Богородицьку, Тульської губернії, Російської імперії.
З 1934 - 1938 рр. - навчався в Рязанському художньому училищі у Якова Калиниченко.
У 1939-1948 рр. – навчався у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури Всеросійської академії мистецтв на факультеті живопису. В майстернях художника Олександра Осмьоркіна та професора Авілова.
З 1948 року – член ЛОСХ.
З 1949 року - викладав живопис в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова.
У 1949 році - перша персональна виставка художника.
У 1952 році - прийнятий у члени СХ СРСР.
Перші створені після інституту полотна, відносяться до кінця 1950-х - початку 1960-х років.
В 1960 році – нагороджений Орденом “Знак Шани”.
У 1967 році - присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР. Був обраний членом республіканського правління СХ УРСР.
У 1977 році - присвоєно звання Народного художника Української РСР.
Помер 2001 року в Одесі.
Картини В'ячеслава Токарєва знаходяться в Національному художньому музеї України в Києві, Музеї сучасного мистецтва України в Києві, Одеському художньому музеї, Львівській картинній галереї, Сумському художньому музеї, Запорізької картинної галереї, Севастопольському художньому музеї імені М. П. Крошицького, Тернопільському краєзнавчому музеї, Воронцовському палаці в Алупці, Одеському літературному музеї, Очаківському музеї ім. Р. Судковського, а також в музеях Росії та Молдови. А також у приватних зібрання в Україні і за кордоном.
