Колекція

Володимир Мельниченко і Ада Рибачук

Мельниченко Володимир народився 1932 року у Києві. Український художник, скульптор, архітектор. Автор кіносценаріїв документальних фільмів.

З 1951–1957 рр. - навчається у Київському державному художньому інституті, навчався в майстерні на першому курсі Михайла Шаронова, Іржаковського, на третьому курсі у Тетяни Яблонської, з четвертого — майстерня Карпа Трохименка, консультанти Леонід Чичкан, Володимир Черніков.

Стає членом Спілки художників СРСР. Лише три роки потому Спілка художників України зараховує його до свого складу.

 

Ада Рибачук народилася 1931 року у Києві. Українська художниця-монументалістка, скульпторка, архітекторка. 

З 1951–1957 рр. - навчалась у Київському державному художньому інституті, у майстерні професора Олексія Шовкуненка.

Стає членкинею Спілки художників СРСР. Лише три роки потому Спілка художників України зараховує її до свого складу.

З 1959 року - разом з Володимиром Мельниченком передала в подарунок місту Нар’ян-Мар 118 творів, які склали основу першого в Арктиці художнього музею. Сьогодні фонди музею налічують 237 творів обох авторів.

А з 1962 року – стали проводити уроки творчості для дітей школи-інтернату на острові Колгуєв, створюючи разом з ними «Велику картину про наш острів». Пізніше в 1964 році – провели дитячу виставку в Будинку літераторів, Москва. В 1970 році - підсумком роботи Ади та Володимира з дітьми, став альбом «Мы – о своем Острове. Рисуют дети острова Колгуев», надрукований у Москві видавництвом «Советский художник».

В 1967 році - у видавництвах «Детская литература» та «Молодая гвардия», що у Москві, виходять дві книжки Ади Рибачук – «Запахи земли» і «Остров Колгуев». Ілюстрації до обох створені авторкою у співпраці з Володимиром Мельниченком.

Померла 2010 року у Києві.

Володимир Мельниченко працював у творчому тандемі з Адою Рибачук. Усі спільні роботи — монументальні твори, архітектура, скульптура та фільми — підписували абревіатурою АРВМ.

Найвідоміші твори:

-        серія панно в інтер'єрі центрального автовокзалу (Київ, 1960): дизайн, кольорова пластика, декоративно-монументальні твори, ескізи тканин 1961—1962 (свідоцтво про авторські права № 99116);

-        серія панно в інтер'єрі палацу дітей та юнацтва (Київ, 1963—1968): дизайн, елементи благоустрою, монументальні твори — мозаїки в холі естетичного виховання дітей, «Діти світу» «Чарівна скрипочка» (присвячено Марії Приймаченко), «Сонце та золоті пташки», «Вершники» і 25 емблем дитячих гуртків-відділів навчання;

-        декоративний басейн «Сонце, Зорі та Сузір'я» перед головним фасадом Палацу дітей та юнацтва: рельєф, кольоровий бетон, мозаїка, 713 кв. м. На 1967 рік архітектурний ансамбль Палацу визнано найкращим в СРСР. У 2018—2019 рр. було проведено реконструкцію пластики та мозаїк басейну. Співавтором розпису (мозаїка) басейну «Зорі та сузір'я» запрошено художницю Інгу Леві;

-        «Квітка Вогню» — скульптурна пластика композиції «Смолоскип», декоративний рельєф із кольорового бетону. Площа 33 кв. м;

-        "Коли руйнується Світ. Бабин Яр" — конкурс, концепція, проєкт-модель пам'ятника «Жертвам фашизму» (1965);

-        історико-археологічний парк «Стародавній Київ» (1968): концепція, проєкт. Диплом «Кращий проєкт 1968 року»;

-        історико-археологічний комплекс «Контрактова площа» у Києві: проєкт, концепція, підземний музей, пластика. Диплом «Найкращий проєкт 1972 року»;

-        камінь-символ для пам'ятника у місті-побратимі Флоренції «Київ — Місто-Герой» (1972 р.). Два варіанти: «Кирило Кожум'яка», «Герб Міста-Героя». 200×300×100 мм;

-        пам'ятник «Дітям-героям» (1980—1981): концепція, проєкт. Конструктор О. Пріцкер. Площа Слави, перед Палацом школярів [М5] та юнацтва. Узгоджений проєкт не було реалізовано;

-        «Парк Пам'яті. Зали прощання. Рельєфи Стіни Пам'яті у Києві» — меморіально-обрядовий комплекс. Байкова гора. 1968—1982. Концепція, проєкт, архітектурна пластика, проєктування, авторське виконання генплану комплексу, залів прощання, земляних терас колумбарію, рельєфів Стіни Пам'яті. Диплом «Найкращий проєкт 1968 року». Рельєфи Стіни Пам'яті знищено у 1982 році;

-        проєкт реконструкції Меморіально-обрядового комплексу «Парк Пам'яті»: концепція, генплан, проєкт відновлення (1996);

-        міжнародний меморіальний комплекс «Биківнянські могили» (архітектор Л. Скорик). Рельєфи: «Пам'яті школи Михайла Бойчука», «На Цвинтарі розстріляних ілюзій», «Зламані крила». Рельєф, полірований граніт. 14 блоків — 2,2×1 м.