Колекція

Іван Марчук

Український художник. Засновник нового стилю в мистецтві - «пльонтанізм» (нанесення фарби тонкими кольоровими лініями, їх переплетення під різними кутами, чим досягається ефект об'ємності й світіння). Теми робіт митця - екзистенції, буття людини, її місця у світі та проблем самопізнання. Свою творчість розділяє на 12 періодів: «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзажі», «Портрет», «Кольорові прелюдії», «Шевченкіана», «Натюрморт», «Нові експресії», «Біла планета 1», «Біла планета 2», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у безмежність». Твори кожного періоду відрізняються за стилем та малярською манерою.

 

Іван Степанович Марчук народився 1936 року в селі Москалівка Тернопільська область.

З 1951-1956 рр. - навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша на відділі декоративного розпису. Викладачі: Карло Звіринський, Олекса Шатківський.

В 1965 році – закінчив навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва. Викладачі: Роман Сельський, Данило Довбошинський.

З 1965-1968 рр. - працював в Інституті надтвердих матеріалів НАН України.

У 1965 році - віднайшов свій авторський стиль у мистецтві, що не вписувався в шаблони соцреалізму, і тривалий час не міг офіційно виставляти свої твори, перебуваючи в андеграунді. За це зазнавав утисків і переслідувань з боку органів КДБ.

З 1968-1984 рр. – працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.

З 1979 року – початок виставкової діяльності.

Лише з 1988 року - прийнятий в члени Спілки художників України.

З 1989-2001 рр. - мешкав в Австралії, Канаді й США.

За серію із 42 картин «Шевченкіана» (1982—1984) - був відзначений Національною премією України ім. Тараса Шевченка (1997).

Картини художника зберігаються в музеях та в приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Живе та працює в Києві.

Вибрані персональні виставки:

1990 – Національний художній музей, Київ;

1999 –галерея муніципалітету, Ліль, Франція;

2005 - Український дім, Київ;

2006 - Національний музей російського мистецтва, Київ;

2011 - Національний музей Т. Г. Шевченка, Київ;

2013 - Палац Радзивіллів (Литовський художній музей), Литовська Республіка;

2013 - галерея УВУ, Мюнхен, галерея Шарлоттенбургу, Берлін, Німеччина;

2015 - галерея Кордегарда, Варшава, галерея Центрум, Краків, Польща;

2016 - Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»; 2016 - Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького;

2016 - Європейський Парламент;

2017 - Бельгія, галерея Белфорт м. Брюгге, галерея Фламандського парламенту, Брюссель; 2017 - галерея «Град», Братислава, Технологічний музей, Кошице, Словацька республіка; 2017 - Музей сучасного мистецтва ім. Мустафи Айяза, Анкара, галерея CerModern, Анкара, Археологічний музей, Анталія, Туреччина;

2017 - галерея Якубська, Прага;

2017 - Палац Шляхти, Брно, Чехія;

2017 - ЦСМ М17, Київ;

2017 - галерея Мюнстерського клубу, Люксембург;

2017 - Центр сучасного мистецтва і культури (ВАСС), Бангкок;

2017 - галерея Королеви, Таїланд;

2017 - галерея державного самоврядування українців Угорщини, Будапешт, Угорщина;

2017 - галерея Карфагену, Туніс;

2018 - Folkart gallery, Ізмір, Туреччина;

2018 - галерея Королеви, Амман, Йорданія;

2018 - артпростір ЦУМу, Київ;

2018 - галерея Дворана, Братислава, Словацька республіка;

2018 - Вишнівецький палац, Тернопільська область; 2018, Centre Culturel de Rencontre Abbaye de Neumünst, Люксембург.