Український графік і живописець, один із лідерів мистецького авангарду «шістдесятників» у Закарпатті. Працював у техніках монотипії, граттажу. Товаришував з Леопольдом Левицьким, Аллою Горською, Сергієм Параджановим, Тетяною Яблонською, Георгієм Якутовичем, Григорієм Островським. Був одружений з художницею Єлизаветою Бедзір-Кремницькою. Свій шлях в образотворчому мистецтві Павло Бедзір розпочинав із реалістичного живопису та рисунку, але з часом перейшов до графічного символізму. Найвідомішою і найтривалішою серією творів художника, яка ідентифікує його як видатного майстра графічного мистецтва Закарпаття і України, став цикл робіт під назвою «Із життя дерев». Перші монотипії з деревами художник виконав ще в кінці 1950-х рр., а вже з 1980-х рр. і до останніх днів життя ця тема залишалася провідною у його творчості. У сотнях графічних аркушів, присвячених світові дерев, художник у філософсько-метафоричній формі прагнув зобразити й осмислити споконвічні проблеми людського буття.
Павло Юрійович Бедзір народився 26 січня 1926 року в с. Калини, Тячівського району Закарпатської області.
В 1941—1945 роках навчався в Мукачівській торговельній академії. Під час навчання ходив до майстерні художника-графіка Вільмоша-Йожефа Береца.
1946 року закінчив відділ живопису Ужгородського училища прикладного та декоративного мистецтва. Викладачі: Адальберт Ерделі, Андрій Коцка, Федір Манайло, Ернест Контратович.
З 1946 року - брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках.
1954 — починає працювати у виробничих майстернях Худфонду.
У 1960-х роках займався оздобленням автобусних зупинок із Ференцом Семаном.
З 1968 року - Член Національної Спілки художників України.
З 1973 - член художньої ради Худфонду.
З 1977 - член комісії по роботі з молоддю в закарпатському осередку Спілки художників.
1996 року лауреат обласної премії ім. Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за серію графічних робіт «Життя дерев».
У 1950–1960-х роках в Ужгороді навколо митця сформувався неформальний «клуб авангардистів», де збиралися закарпатські художники, а також митці зі Львова, Києва, Риги, Ленінграда.
За життя відбулося дві персональні виставки художника 1994 та 1995 року в Ужгороді та Будапешті.
1996 - Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі.
2001 року Лесею Кешелею про Павла Бедзіра було знято документальний фільм «Чотири стихії».
Твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Закарпатському обласному художньому музеї ім. Йосипа Бокшая, Музеї сучасного мистецтва Херсону, а також у приватних зібраннях України та за її межами.
Павло Бедзір помер 10 липня 2002 року в Ужгороді.
Після смерті художника.
В 2002 році - відбулася перша імпровізована виставка, що стала точкою відліку заснування неформальної галереї «Коридор».
В 2009 році Павло Ковач-старший ініціює перше вручення премії Павла Бедзіра.
В 2013 році в галереї ILKO (Ужгород) відбулась виставка Павло БЕДЗІР. «Невідомий відомий».
В 2016 році Павло Ковач-старший засновує майстерню-музей Павла Бедзіра (Ужгород), де діє бібліотека заснована Бедзіром, проводяться зустрічі з художниками, презентації проектів, портфоліо, ревю та дискусії, події та виставки.
в 2016-ому році твори Павла Бедзіра брали участь у виставці «Мистецтво українських шістдесятників. Можливість музею» за кураторства Ольги Балашової, Лізи Герман, Марії Ланько та підримки Stedley Art Foundation, Національний художній музей України. Виставка супроводжувалась виданням книги «Мистецтво українських шістдесятників».
В 2018 році в аукціонному домі «Дукат» відбулась виставка торів Павла Бедзіра «Ловець снів» (каталог).
В 2018 році вийшов альбом авторства Михайла Сирохмана «Павло Бедзір».