Від сьогодні й надалі ми будемо публікувати особисті історії війни художників/-иць, що взяли участь в нашій виставці "Як у кіно...". В них вони поділяться досвідом пережитого та детальніше розкажуть про свою роботу на виставці. Почнемо з історії Терези Барабаш.
"А білий світ - без кольору і звуку,
Ні форми, ні ваги, ані смаку"
Василь Стус
Від початку вторгнення російської федерації в Україні за офіційними даними, станом на 11 липня, загинуло більше 347 дітей.
347 квіток, виконані з паперу дитячих альбомів для малювання й шкільних зошитів.
24 лютого 2022 року почалась повномасштабна війна росії проти України. Через це я 25 лютого вивезла нашого сина зі Львова з думкою про те, що за лічені години мені не буде куди й до кого повертатись, бо окупант фізично знищить мою країну.
Я не зуміла взяти необхідні речі в дорогу, але взяла окуляри від сонця, щоб прикривати заплакані очі.
Я розпочала цей проєкт 20 квітня. Сьогодні моя країна є і відстоює нашу свободу й життя.
Я не плачучи ношу свої окуляри від сонця, адже людська психіка звикає й мириться із ситуацією як з фактом.
Масові вбивства мирного населення, зокрема дітей.
Дивлюсь на сина, який в безпеці, й думаю, чи реально з цим миритись і змиритись?
Чи можуть батьки це пережити?
На даний час офіційні дані говорять про закатованість й вбивство понад 347 дітей.
З кожним днем ця "цифра" зростає…
Ви можете відвідати виставку з вівторка по суботу з 12:00 по 19:00. Вхід вільний.
Фото: Olia Vasylets
