Галерея Артсвіт представляє 3D-тур виставками «Я під'їжджала до мiста, якого ще не знала» та «Один алфавіт і проєктні композиції», створеними в межах Програми резиденцій галереї Артсвіт.
Я ПІД’ЇЖДЖАЛА ДО МІСТА, ЯКОГО ЩЕ НЕ ЗНАЛА
Кураторки виставки:
Тетяна Кочубінська
Дарина Скринник-Миська
Антоніна Стєбур
Ксенія Ульянова
Анна Філіппова
Виставка є результатом роботи учасниць програми резиденцій галереї Артсвіт напрямку «Кураторські практики». За підтримки Українського культурного фонду.
Фокусуючись на питанні «Кому належить місто?», проєкт бере до уваги дослідження публічного простору міста Дніпра. Як зауважують дослідники, письменники, художники і жителі міста, Дніпро — це місто, що раз у раз переписується і починається заново. Це знаходить відображення у низці великих незавершених проєктів і постійному будівництві сьогодні. Ці незавершені, чи завершені, однак не вписані у повсякденне життя міста проєкти, можна умовно позначити як «сірі зони» чи «мерехтливі об’єкти», з якими містяни ще не встановили стосунки. Ці місця часто сприймаються як руїни. Відчужені та не включені до повсякденних практик проживання, вони не ідентифікуються як суспільні простори: готель «Парус», ресторан «Маяк», Театр на воді у парку Глоби, Південний вокзал, Річпорт й інші «спірні» території.
Виставка задумана як своєрідне перезавантаження стосунків між містом та його жителями через практики турботи.
АЛЬОНА СОЛОМАДІНА
ОДИН АЛФАВІТ І ПРОЄКТНІ КОМПОЗИЦІЇ
Персональна виставка Альони Соломадіної «Один алфавіт і проєктні композиції» продовжує її багаторічний проєкт «Місто форм», в якому вона вивчає місто і виявляє його потенціал до створення нових графічних систем і смислів, беручи до уваги багатозначність, закладену у місті та окремих архітектурних спорудах. У «Місті форм» Альона слідує принципу віднайдення якогось ключового елементу, який має потенціал створити якусь ширшу полісемантичну структуру.
Об’єктом дослідження у своїй виставці художниця обрала Літній театр на воді у Парку Лазаря Глоби. При аналізі модерністської будівлі, Альона виокремила для себе в якості ключового графічного елементу будівлю та її відображення у воді, яке вона адаптувала до графічного знаку. Отриманий еліпс стає підґрунтям для створення нових графічних знаків і структур. У виставці суттєвим є зв’язок з архітектурою, власне, із будівлею, яка руйнується, втрачає свою першочергову форму й свій зовнішній вигляд, котрі водночас стають основою для продукування нових форм і смислів, завдяки яким будівля отримує нових значень та продовжує своє існування у трансформованому вигляді.
Віртуальний тур створено командою 360deg.pro
