Протягом усього літа в галереї Артсвіт можна було подивитися фільми, що вже стали класикою, та нові стрічки українських режисерів.
До добірки увійшли ігрові, документальні та короткометражні стрічки, класика українського кінематографа, фільми 1990-х та 2000-х. Влаштовуючи ці кінопокази, ми та Kultura Medialna прагнули більше говорити про нашу культуру й історію боротьби проти російського колоніалізму, а також актуалізувати імена та доробок українських режисерів.
Програма розпочалася 23 червня о 18:00 із показу стрічки «Цвітіння кульбаби» Олександра Ігнатуші. Це український драматичний художній фільм 1992 року, що розповідає про сільського хлопця Юрася, який щойно вийшов із в’язниці та не може пристосуватися до нових умов життя. За вікном — незалежна Україна, а молодь тепер «танцює немосковський, незалежний, самостійний рок-н-рол».
30 червня о 18:00 стартував показ фільму Валентина Васяновича «Атлантида». Події стрічки відбуваються у 2025 році, після майбутньої перемоги України у війні з Росією. Донбас повернувся до складу країни, проте його території стали непридатними для життя. Ролі у фільмі виконали непрофесійні актори: ветерани АТО, волонтери, бійці ЗСУ. «Атлантида» посідає 11 сходинку у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Після перших сеансів ми побачили вашу зацікавленність і зробили покази щотижневими впродовж всього липня.
7 липня о 18:00 ви дивилися анімаційні фільми дніпровського аніматора Микити Лиськова. Зокрема його короткометражну стрічку «Кохання» (яка здобула чимало нагород на міжнародних кіноконкурсах, в тому числі й найповажнішому в світі фестивалі анімації в Ансі у Франції), що показує Дніпро під час історичних змін та процесів декомунізації. Також Микита презентує збірку короткометражних анімаційних фільмів «Путлєр капут», в якій зображені можливі варіанти смерті російського диктатора. А після він трохи розказав про свою діяльність під час війни та про анімацію загалом.
14 липня о 18:00 - Школа №3. Ґеорґ Жено, Ліза Сміт, 2016
Це історія 13 підлітків, які пережили війну. Влітку 2014 року їхнє рідне містечко Миколаївка стало свідком бойових дій, а школа перетворилася руїну. У фільмі підлітки діляться думками про дружбу, перше кохання та розмірковують про майбутнє. Період, зафіксований у «Школа №3», — межа між війною та миром, дитинством та дорослішанням.
21 липня о 18:00 - Камінний хрест. Леонід Осика, 1968
«Камінний хрест» — класика українського кіно, що об’єднує дві новели Василя Стефаника «Камінний хрест» та «Злодій». За сюжетом, збіднілий селянин Іван готується покинути рідні землі у пошуках кращої долі, але боїться забуття, тому на пам'ять про себе витесує камінного хреста. Режисер Леонід Осика разом із сценаристом-поетом Іваном Драчем показує у фільмі погляди галицьких селян та їхнє тяжке становище, що змушувало емігрувати. Фільм посідає 5 місце у списку найкращих українських стрічок.
28 липня о 18:00 - Голос трави. Наталія Мотузко, 1992
«Голос трави» — українська містична драма, в основі якої лежать оповідання письменника-шістдесятника Валерія Шевчука. Це історія посвячення молодої чарівниці, роль якої виконує Ольга Сумська, у таємниці чаклунства. Фільм побудований на українському фольклорі та вирізняється виразною поетичною стилістикою. «Голос трави» показує втрачену гармонію між природою та людиною, а також ставить питання про те, чи можемо ми повернуться до власного коріння.
18 серпня о 18:00 - «Погані дороги» Наталії Ворожбит.
Стрічка розповідає про події, які трапляються з військовими й мешканцями Донецької та Луганської областей на початку російсько-української війни. Це п'ять різних історій, що відбуваються на дорогах сходу України протягом 2015 року: п’ять розбитих доріг, п‘ять типів стосунків, питання любові, довіри, зради, ненависті, порушення особистих кордонів на фоні порушення кордонів державних.
25 серпня о 18:00 відбувся показ стрічки Кіри Муратової «Короткі зустрічі».
Це дебютний фільм української режисерки, знятий у далекому 1967 році. В центрі сюжету – чиновниця Валентина, яка інспектує одеські новобудови на предмет наявності води в кранах.
«Короткі зустрічі» могли б стати звичайною радянською романтичною історією на тему села і міста, якби не естетичні прийоми, музично-поетичні вставки, нелінійний монтаж та «дивні» стосунки між персонажами. Саме ці особливості стали причиною того, що фільм протягом 20 років після випуску майже ніде не показували.
