29 вересня українські художниці Валерія Карпань і Марина Хрипун проведуть ряд художніх інтервенцій в рамках Програми резиденції галереї Артсвіт:
у музей – простір офіційно репрезентованої пам’яті й чинних ідеологій;
У метрополітен – потойбічний простір міста, який дає можливість прискорення крізь декорації минулого;
у зоряне небо – простір бажань і омріяної міжзоряної плазми.
Через взаємодію трьох просторів, погляд аудиторії буде направлено на ті фрагменти міста, які останнім часом випадають з уваги. Підкреслюючи здатність майбутнього бути втіленим у сучасному, а сучасного – вміщувати посилання до реліквій минулого, вони вказують на можливу небезпеку таких переміщень у часі.
29 вересня, 14:00
Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького
29 вересня, 20:00
Площа перед виходом зі станції метро Метробудівників
Про проєкт
Космічне у фізичному просторі Дніпра радянських часів було представлене не прямо, без згадки про конкретні підприємства та промисловість. Проте дизайн та елементи оздоблення приміщень державних установ, музеїв, об’єкти у міському середовищі та приватних оселях натякали на зв’язок Дніпровської повсякденності із величним освоєнням космосу.
Говорити відкрито про космічне у радянські часи було складно. Дніропетровськ був закритим містом, в якому знання і влада акумулювались у густому смозі заводів. КБ Південне та Південмаш – місце, де втілювали ідеї космічного бюро, виробляли космічні апарати і техніку військового призначення у часи холодної війни, викликали гордість, дарма що невидиму та непроговорену.
Політ у космос обіцяв можливість подолання труднощів і природних катастроф, абсолютну владу радянської людини над усіма державами сучасності, а отже, дотичність до цього польоту означала дотичність до влади. В сучасному Дніпрі космічна мрія, ідеологічне забарвлення пам’яті про яку і зараз залишається червоним, зазнала нових виявлень та інтерпретацій. Тепер космос “продає”, створює імідж міста, залучає інвестиції.
Ще одним виявленням прогресу, ознакою могутнього міста-мільйонника був метрополітен – проект суцільно радянський, проте відкритий для містян лише в 90ті, і то не повністю. Метро будують вже майже 40 років, однак прогресивні транспортні мережі, які, здавалося б, мали з’явитись вже давно, й досі ледь помітні на горизонті. В той самий час, місто Дніпро 2020 року, яким ми із вами персуваємось, залишається чутливим до амбіційних, проте часто розрізнених проектів розвитку.
Про художниць
VARIABLE NAME / Назва змінна
Колектив українських художниць виник у результаті спільних досліджень. Разом вони працюють переважно з партисипативним мистецтвом та культурною освітою. Діяльність групи орієнтована на процеси комунікації та обміну у міському середовищі, візуальну (цифрову) антропологію, інклюзивність і мультисенсорні досвіди, практики пам'яті та комеморації, дослідження локальних наративів.
Художниці досліджують міські / маргінальні простори як поле збереження пам'яті та проявлення поведінки людини. Мистецькі та освітні проєкти групи орієнтовані на можливі шляхи залучення до соціальної взаємодії людей з різним походженням і можливостями.
Проєкт реалізується в рамках Програми резиденцій галереї Артсвіт за підтримки Українського Культурного Фонду.