Гривні альтернативні. Давид Чичкан

25 лютого 2021 - 09 квітня 2021

Галерея Артсвіт запрошує на персональну виставку Давида Чичкана «Гривні альтернативні», що буде відкрита з 25 лютого до 10 квітня та працюватиме за графіком: вівторок-субота, 12:00 — 20:00. 

«ГРИВНІ АЛЬТЕРНАТИВНІ»— персональний проєкт сучасного українського художника Давида Чичкана, що став продовженням серії критичних робіт про феномен «декомунізації», в межах якої художник іронічно пропонував прибрати з українських міст і грошей монументи та портрети українських соціалістів Івана Франка, Михайла Драгоманова та Лесі Українки.

Продовжуючи досліджувати та переосмислювати доробок цих інтелектуалів-модерністів, Давид Чичкан створює серію альтернативних гривень, на яких доповнює портрети цитатами, що розкривають погляди авторів на суспільний устрій. На відміну від справжніх гривень, на «банкнотах» Чичкана представлений Михайло Драгоманов — громадський діяч, історик, етнограф, фольклорист, літературознавець, економіст, філософ та політичний мислитель, з використанням програмних текстів якого була написана Конституція України 1991 року. Пропонуючи осмислити феномен зображення портретів історичних постатей на грошах, Давид Чичкан вчергове вказує на забуту приналежність українських класиків до традицій лівої думки та звертає увагу на їхнє прагнення до соціальної справедливості та загальної економічної рівності, що залишаються революційними і сьогодні.

Серед українських соціал-демократів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Леся Українка була однією з найактивніших і доклала багато зусиль до популяризації ідей соціалізму та розвитку українського соціалістичного робітничого руху. Вона перекладала та організовувала переклади і друк українською важливих марксистських текстів, серед яких «Маніфест комуністичної партії» Маркса та Енгельса, «Розвиток соціалізму від утопії до науки» Енгельса, «Нариси матеріалістичного розуміння історії» Лабріоли. Розповсюджувала заборонені в Російській імперії твори та видання, зокрема ленінську газету «Іскра». Леся Українка писала власні передмови до перекладів та статті, в яких у доступній формі роз’яснювала робітникам їхні політичні права та окреслювала можливі шляхи боротьби. Була войовничою атеїсткою. 

Економічне вчення Маркса сильно вплинуло також на формування світогляду й політичних поглядів Івана Франка. У наукових і публіцистичних працях, зокрема у статтях «Хто є робітник?», «Як постала наймана праця?», «Що нам приносить праця?», «На кого ми працюємо?», «Хто винний?», «Про соціалізм» Іван Франко посилається на марксистські положення, аналізує тогочасний капіталізм і розкриває його експлуататорську природу. Франко викладав суспільну економіку в робітничих гуртках самоосвіти, а 1879 року створив невеликий «елементарний» підручник «Основи суспільної економії», що мав бути зрозумілий для гімназистів і писемних селян. Саме для цього підручника, що так і не був виданий, Франко переклав українською 24-й розділ Марксового «Капіталу», а також інші статті Маркса, Мілля та Чернишевського. Іван Франко був одним із засновників РУРП – першої української політичної партії з масовою організацією, реєстрованим членством та програмою, в основу якої було покладено демократично-кооперативний соціалізм. Головною метою РУРП було «пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила би рахуватися влада». РУРП, що діяла на Західній Україні, вимагала секуляризації українського громадського і культурного життя та введення громадського землеволодіння і артілей. 

Михайла Драгоманова можна вважати засновником українського соціалізму. Рідний дядько Лесі Українки, він був для неї учителем і наставником, так само як для Івана Франка. Драгоманов вплинув на політичні погляди своїх наступників і саме довкола нього сформувалося коло української інтелігенції, охоплене соціалістичними ідеями. Виступав проти буржуазного націоналізму та називав себе і своїх однодумців «громадівці-безначальники» (так звані соціалісти-анархісти). Драгоманов прагнув до децентралізації та вірив, що в результаті прогресу увесь світ житиме за «безначальних» порядків, а натомість люди створять вільні федерації осіб і громад, згуртованих на засадах господарської вигоди. У сфері ж суспільної економіки завершенням поступу, на думку Драгоманова, мав стати комунізм.

У роботах серії «ГРИВНІ АЛЬТЕРНАТИВНІ» використані цитати з поем Лесі Українки «Давня казка» (1893) та «В катакомбах» (1905), передмови Лесі Українки до її українського перекладу брошури Шимона Дікштейна«Хто з чого жиє?» (1900) та її листа Агатангелу Кримському (1906); цитати з памфлету Івана Франка «Що таке соціалізм?» (1878); цитати з передмови Михайла Драгоманова до першого випуску журналу «Громада» (1878), редактором якого він був. 

Висловлювання художника в графіці доповнює його інтерактивний перформанс «Гривні альтернативної України». 

Частина робіт, представлених на виставці, була створена в межах творчої резиденції від Bereznitsky Art Foundation (Київ) за підтримки Українського культурного фонду.

Давид Чичкан (1986) — сучасний український художник, який послідовно розвиває критичний напрям в мистецтві, перетворюючи власну художню практику на інструмент трансформації суспільства. Працює з такими медіа як графіка, живопис, стріт-арт та перформанс. Автор персональних проєктів: «Портрети, які говорять» (Bereznitsky Art Foundation, Київ, 2020),«Втрачена можливість» (Центр візуальної культури, Київ, 2017), «Під час війни» (Артсвіт, Дніпро, 2016). Серед останніх міжнародних проєктів за участі Давида Чичкана виставка «Між вогнем і вогнем. Українське мистецтво зараз» (Відень, Австрія, 2019), Перша Варшавська бієнале (Варшава, Польща, 2018), фестиваль Warsaw Under Construction (Музей сучасного мистецтва Варшави, Варшава, Польща, 2018), виставка «Перманентна революція» (Музей Людвига, Будапешт, Угорщина, 2018), Київська бієнале «Київський Інтернаціонал» (Центр візуальної культури, Київ, 2017), П’ята Одеська бієнале (Музей сучасного мистецтва Одеси, 2017). Живе та працює в Києві.