Хромакей або «зелений екран» – це суцільний фон, який використовують у кінематографі і, за допомогою технологій, «домальовують» на ньому нову реальність. Коли ми дивимося фільми, то все ще сподіваємося, що чудові краєвиди існують насправді, а вогонь від вибухів і пожеж по-справжньому обпалює. Часто, здогадуючись про використання хромакея, ми відчуваємо себе обдуреними. Викликає обурення навіть не те, що запропоновані картинки нереальні, а те, наскільки сильно симуляція намагається переконати нас у власній реальності.
Виставка Ольги Федорової – це результат співпраці Артсвіт із Харківською муніципальною галереєю. Ольга Федорова стала фіналісткою конкурсу для молодих художників NonStopMedia 2016. Проект "Хромакей" – це дослідження, яке мисткиня продовжує в нашій галереї, доповнюючи його новими сенсами.
Художниця пропонує глядачеві три кроки у напрямку до ірреальності, занурення в простір тотальної невизначеності.
На першому етапі, Ольга монтує фотографії, які багато в чому визначають те, як ми уявляємо собі історію, і таким чином піддає сумніву нашу, часто беззастережну, довіру до документа.
У другій частині, вона йде ще далі, деконструюючи повсякденність. Колажі відображають глибокий ступінь розгубленості, що супроводжує сучасну людину в світі, який існує на стику реальності і “спецефектів”: мас-медіа, реклами і пропаганди. І якщо хромакей в кіноіндустрії – це певна форма обману, що ми його все одно приймаємо, то в повсякденному житті, ми за власним бажанням конструюємо реальність, щось ігноруючи, щось замінюючи уявними світами.
І третій крок, який глядач робить разом із художницею, – це інсталяція, всередині якої кожен може сам домислити і сконструювати світ навколо.
Але, що дає нам розпач, який виникає від хиткості та неоднозначності історії і сучасності? Можливо, простір для пошуку орієнтирів. Для художниці деконструкція історичних фотографій – це спроба зірвати ауру величі із зображень війни та насильства. Завдання проекту, на думку Ольги Федорової, піддати критиці саму можливість подій, що відбулися, за допомогою абсурду, викликати у глядача обурення через те, що подібні події були дозволені і дозволяються тепер, а також - переосмислити навколишню реальність і власне існування в ній.
