Художник, класик українського мистецтва 1970-80-х років. Товариші називали його «українським Ван Гогом» та «сонцепоклонником». Його станкові роботи відрізнялися підвищеною експресією та яскравим колоритом, через що адепти соцреалізму таврували картини Лимарєва «формалізм».
Анатолій Лимарєв народився 1929 року в селі Амвросіївка (нині Донецька область).
В 1951 році - закінчив КХСШ ім. Т. Г. Шевченка.
В 1957 році – закінчив Київський державний художній інститут. Педагог з фаху - Сергій Григор’єв.
В 1957 році - бере участь у Всесоюзній художній виставці у Москві. Надалі його твори експонуватимуться на республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках, зокрема на Кубі.
З 1967 року - мешкав у Києві.
В 1968 році - разом з Аллою Горською, Віктором Зарецьким, Валентином Смирновим і Борисом Плаксієм бере участь у створенні мозаїки «Прапор перемоги» для музею «Молода Гвардія» у Краснодоні.
З 1970 року - член Спілки художників УРСР.
В 1985 році - учасник «Виставки дев’яти» у Республіканському будинку художника в Києві.
За життя майже не виставлявся. Перша персональна виставка творів відбулася посмертно, у 1988 році.
Твори зберігаються у Національному художньому музеї України, Дирекції виставок НСХУ, Дирекції художніх виставок Міністерства культури України, приватних зібраннях в Україні та за кордоном.
У 1985 році наклав на себе руки.
