Колекція

Юрій Єгоров

Один з найвизначніших українських художників другої половини двадцятого століття, класик одеської школи живопису. Представник "суворого стилю" кінця 50-х - 60-х років. Займався станковим і монументальним живописом, графікою, створював гобелени, кераміку, вітражі, мозаїки.

Море — невід'ємна складова художнього світу митця.

Для творчого методу Єгорова характерним є багаторазове повернення до одного мотиву. Художник зосереджує увагу не на пошук нового оповідального сюжету, а на максимально виразному трактуванні картинного образу. Звідси взаємозв'язок зі сталими композиціями античності і Ренесансу, на які він орієнтується, створюючи свою варіацію на одвічні теми.

 

Юрій Миколайович Єгоров народився 27 січня 1926 року в Сталінграді.

Першими вчителями майбутнього художника стали Степан Андрійовичем Кириченко і Зінаїда Волковіцька. За альбомами вони знайомили юнака зі світовим мистецтвом, відкривали для нього творчість Сезанна, Веласкеса та інших. У 16 років художник-початківець вступив до Спілки художників м. Красноярськ. Повернувшись в 1946 р. до Одеси, Юрій Єгоров був прийнятий одразу на IV курс живописного відділення художнього училища, де навчався у майстерні професора Теофіла Фраєрмана.

У 1948 р. він вступив до Ленінградського державного інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна при Академії мистецтв СРСР. Будучи студентом IV курсу, він перейшов на IV курс факультету монументального живопису Вищого художньо-промислового училища ім. В. Мухіної, де його вчителями були К. Л. Йогансон, Г. О. Рубльов, Г. А. Савінов.

У 1955 році Ю. М. Єгоров переїхав до Одеси, де до 1957 року викладав в Одеському художньому училищі ім. М. Б. Грекова, був ректором Одеської Академії мистецтв (1995—1997).

З початку 60-х навколо Єгорова гуртувалася творча молодь, яка згодом сформувала «одеський нонконформізм». Фактично Єгоров не був нонконформістом, проте всіляко допомагав і підтримував молодих художників, які обрали складний шлях протистояння системі. Саме Єгоров чітко поставив питання про одеську школу живопису і сформував її основні постулати. Одночасно ставши і найяскравішим представником і теоретиком цього напрямку.

Учасник численних вітчизняних і зарубіжних художніх виставок живопису, графіки та монументального мистецтва.

З 1958 року член Спілки художників УРСР.

1989 - Заслужений діяч мистецтв УРСР.

2008 - Народний художник України.

Помер 12 жовтня 2008 року в Одесі.

Після смерті художника, у червні 2009 року, в Музеї сучасного мистецтва Одеси було відкрито зал постійно діючої експозиції його творів.